6 квітня. Забираємо партію медикаментів із Вінниці для Київського гарнізону

Настав квітень – здавалось би, наймиліший місяць року, та для нас, як і для кожного українця, він став зовсім не солодко-весняним.

2 квітня було повністю деокуповано Київську область. На нас чекали страшні новини і жахливі відкриття. Зруйновані й випалені міста, заміновані оселі й господарства і закатовані, зґвалтовані й загиблі мирні жителі – жінки, чоловіки і діти – німі свідки нелюдського звірства расєйскіх солдат.  

То був переломний момент. Розпач, лють і ненависть – і так по колу. Тоді було страшно здатись, і лише десь на підкорку мозку розуміння, що без взаємодопомоги і підтримки тих, хто цього потребує, війну нам не виграти. Механічні, толі вже навіть рутинні дії допомогли продовжити бій на волонтерському поприщі.

6 квітня на Одеській трасі, що була в той момент найбезпечнішою, забираємо партію медикаментів із Вінниці для Київського гарнізону.